Виявляється, я занадто багато копаюся в собі. Начиталася мудрих книжок з психології і стала зарозумна. Занадто хвилююся про те, чого в моєму віці навіть не варто помічати. Що ж, кожному потрібно про щось думати, про щось хвилюватися. Кожному потрібна особиста драма. Кожному потрібні плутані роздуми, що не дають заснути. Кожному потрібен той відчужений погляд у даль, замріяний вираз обличчя у вікні маршрутки, який би символізував щось своє, приватне, драматичне. У когось серце тривожить любов, комусь шлях засмічують тяжкі життєві обставини. А мені залишається тільки видумати собі драму, видумати роздуми. Зайнятися міркуваннями про корінь усіх зол мого життя - про себе кохану. Хто я? Що я роблю? Чому я це роблю? Потрібно зрозуміти себе, щоб зрозуміти світ. І поки цього не станеться, я залишуся своєю драмою