Я не взмозі заснути, а все через те, що мою голівоньку хвилює питання:" а чи варто було?" А чи варто було тоді, колись відпустити тебе, до сьогодні не пускати близько до себе, а чи варто було сидіти, тратити свої нерви лише через тебе, а чи варто було, сказати те чи інше близькій людині, а чи варто було сидіти тиждень в роздумах, щоб сказати категоричне "ні", та чи варто було взагалі казати "ні", чи варто було телефонувати тобі з того, чи іншого приводу, чи варто було писати тобі вк, знаючи, що тобі абсолютно похуй…? А знаєте, що? Досить часто я задаю собі питання, чи варто було робити щось…
Наприклад, останнім питанням, яким я задавплася є: " а чи варто було, йти на бандерштат, щоб потім п'ять днів ходити з зірваним голосом, щоб потім боліло горло й був нежить, чи варто була стрибати там, щоб потім ходити з тріщиною в нозі, яка жахливо болить, я з трудом пересуваюся, чи варто було, щоб через цю тріщину на мене образився брат, бо я не ходу на тренування, бо в мене тріщина, але ж йому я про це сказати не можу, бо тим паче вб'є… Ось сижу я, аналізую, і ще жодного разу мені в голову не прийшло сказати собі:" ні, це було не варто, ти зробила це дарма, ти дура, Саш". Справді, я живу за принципом "все що не робиться, все на краще", а впринципі, так і є… Так, я зірвала голос, проте я наспівалася від душі, я отримала заряд енергії від одних з самих улюблених українських гуртів на рік вперед, так, в мене тріщина на нозі, проте я провела цей час драйвово, вишукано, неперевершено та незабутньо, так, в мене нежить та болить горло, зате я пообливалася водою з не знайомими людьми, зустріла нових друзів, та й отримала шалений позитив. Так, можливо є багато за та проти, які потрібно зважити, перш ніж виносити вирок, але ніі, це не в моєму стилі, я впевнена, що все що не зробилося все найкраще. Я виконали багато планів на це літо за якихось два дні, плюс до того всього я сфотографувалась та за вела діалог зі своїм улюбленим Кузьою, я сфотографувалась та передала привіт від своєї мами Сашку Положинському, від чого в мене з ним теж завязався діалог… ТАК, БУЛО ШАЛЕНО, І я НІ СЕКУНДИ В цЬОМУ НЕ СУмНІВАЮСЯ, воно того вартувало, це один з етапів мого життя, поки я маю можливість, потрібно гуляти, потрібно віддавати себе друзям…
А, і ще, після таких фестивалів, як бандерштат, я справді не хочу їхати жити в іншу країну, оскільки розумію, що все в руках молодого покоління, тобто нашого, і тільки ми можемо щось змінити в цій державі.
Дякую за увагу, ваша Сашенька.
Висказала, що на боліло, тепер сподіваюся, що засну.