Відчуваю я що цього навчального року я отримаю безліч "пріключєній на свою сраку". Взамін на одноманітне літо. І дійсно ж нічого не відбувається. Тільки час від часу мене переслідує почуття невизначеності. Почуття коли погано і болить, але не знати від чого. Ніби ж все спокійно, а воно болить і ріже.
Перше літо коли мені дуже хочеться в школу. До своїх придурків однокласників. Все частіше згадую їх. Як ми грали на перервах в стікєри, в правду, як пальці загинали. Як втікали від директора, але потім всеодно отримували пиздяки. Як помирали на уроках від чиїхось жартів. Як з радістю ішли на уроки німецької, бо там нас чекала наша любімєйша Ольга Василівна. Як наша І.А. казала " ви думаєте ви всі тут королеви? ні! в класі одна королева і - це я!" З однокласниками було дуже добре! Дійсно є що згадати! Як напивались на 14 лютого і ішли на дискотеку, потім мені особисто було дуже соромно іти в школу. Як чергували по школі, і я кожного дня запізнювалась. Стільки всього приходилось вислуховувати від класної дами. Охх, чудові спогади! Я вже не дочекаюсь коли знову побачу цих найгірших і найкращих людей! Я скучила так.