Відсутність тата у мому житті впливає на 2 фактори. ("тато" в мене є, але ми з ним не живемо разом ось вже 12років, мені 15)
1.Фактор - емоції. Я не наділена тими емоціями, щоб знати як це рости в повноцінній сім.ї. Я ніколи не відчую на собі як це, коли на тебе кричить тато. Я ніколи не взнаю як це, коли він обіймає тебе і каже, що любить. В мені ніколи не буде панувати такого відчуття як любов, чи сімейна ненависть. Тобто нормальні люди переживають їх, і не дають цим емоціям належного. А я позбавлена. Так, можливо з одної сторони це була б тільки "мазгайобка", але не без поразок ми стаємо сильніші і досвідченіші.
Я ніколи не побачу маму щасливу з моїм рідним татом. Ніхто нам з мамою не подарує подарунки на 8 березня. Ніколи не пролунає фраза з моїх вуст "мої батьки сьогодні разом вже 20 років". Ніколи такого не буде! Я не зможу це пережити! В мене ніколи не буде сім.ї. Через відсутність тата у мому житті я не здатна відчувати половину нормальних емоцій.
2.Фактор - ненависть. Ненависть до чоловіків. Тобто я не вірю у кохання. Я не вірю в те, що зможу знайти людину з якою проживу все життя в любові та гармонії. Я не вірю в те, що мій коханий мені ніколи не зрадить. Я не хочу виходити заміж, щоб через років 3-4 розійтись з дитиною на руках. І все через те, що мої батьки розвелись. Я мрію віддати своє життя РО-БО-Ті! Так, моя ціль в житті - це моя кар.єра і тільки! Ось який 2-ий фактор.
Напевно у кожного є таке відчуття, коли в майбутньому хочеться досягнути того, чого не досянули батьки. Хочеться мати те, що в свій час немали батьки. Так от, мені доведеться дуже багато трудитись, щоб досянути усього цього! Найбільш за все, я мрію, щоб моя мама мною пишалась і нарешті повірила в те, що я зможу.