ніжність твоя мою заливає спрагу спрага моя твій розчиняє відчай і пальці блукають наче осліплі старці поміж ключиць шукаючи ключі від усього є ще смак ендорфіну в поштовій марці і нове одкровення рекламних слоганів а фрагменти наші – по всіх континентах як сірники чи пазли хтось нас розсипав віддираємо марки з усіх конвертів заглядаємо в очі закритих вікон конвертуємо час у зустрічей хаос роздаєм жебракам срібляки розлуки і співає з небес емі вайнхауз і чекіняться сни і сплітаються руки географія тіл розростається в атлас як сторінки ми складені тісно і туго імовірно що бог сотворив про запас нас щоби світ цей мав шанс розпочатися вдруге