Я встала в 9 ранку, а все із-за того, що мої сусіди вирішили забабахати ремонт, чудове літо мені забезпечене><
Це не на стільки важливо, оскільки сьогодні мені снився прекрасний сон. Так, не зважаючи на те, що останній раз я бачила тебе, коли мені було 8, ти був в 2 рази старшим, тобі було 16, я й до сьогодні пам’ятаю аромат твоїх парфумів, та твій голос. Досить часто я думаю про те, що дуже хотіла б побачити тебе ще раз, чи то на Україні, чи то у тебе в Голландії, я розумію, що це цілком можливо, оскільки мій папа підтримує зв'язок з твоїм, цілком можливо, що ви приїдете до нас, на якісь змагання в Луцьк, або ми приїдемо на якісь змагання до вас в Роттердам. Нещодавно, в спробах знайти тебе на фейсбуці, я знайшла твого батька, проте всі спроби знайти тебе виявилися марнимиL Досить часто, коли я в транспорті, на вулиці, серед знайомих чую аромат схожих парфумів, я згадую тебе. Все частіше я розумію, що тоді, коли мені було 8, ти мені сподобався, це звучить безглуздо, але, мабуть, це було так. Отож, я думаю, що можна перейти до мого сну. Напевно, всі хто прочитав вище написане, зрозуміли про кого був сон. Я не пам’ятаю за яких обставин, але ми зустрілися в аеропорту Києва, оскільки далі по сюжету ми поїхали в сторону Луцька, то швидше за все, ви прилетіли до нас на якісь чергові змагання, але не буду гадати, бо справді не пам’ятаю. Я здалеку тебе побачила, ти майже не змінився, а я, напевно, дуже, проте, ти мене взнав, але не могло бути по іншому, це ж сон. За європейськими традиціями, при привітанні ти мене обійняв, і я почула аромат до болю знайомих парфумів. Ви сіли з нами в машину, мій папа та Вім, їхали спереду, ми з тобою, їхали ззаду, пів дороги ми говорили на різні теми, щось на кшталт «хав а ю», «ай ем файн, енд ю?», далі ми розговорилися, і не зважаючи на мою каряву англійську, ми один одного розуміли, на мить мені здалося, що ми знайомі вічність, і теми на які ми можемо говорити не закінчаться ніколи, але ми приїхали в Луцьк, ви заселилися в «Україні», наступного дня папа сказав, що я маю поводити тебе по місту, бо в батьків якісь справи. Звісно ж я погодилася, ми гуляли цілий день, день був класним, веселим, місцями навіть романтичним, але це таке, мені вже не 8, тобі вже не 16, я завела тебе назад в «Україну», батьків ще не було, ми пішли на 1 поверх в ресторанчик, ну не оставлю ж я тебе самого в не знайомому місті. Я подзвонила папі, вони сказали, що скоро будуть, що зайдуть до нас, щоб ми замовили їм каву хвилин через 15. Батьки приїхали, ти попросив мене вийти, ми вийшли в хол, сіли на диван, ти закинув руку на моє плече, почав дякувати за день, далі просто почали говорити, такі дєла, потім ми вже встали, щоб йти до батьків, ти мене обійняв і щось сказав, сказав щось таке, що в мене потекли сльози, мені було весело, тому можна припустити, що сльози щастя, на жаль, я не пам’ятаю, що було сказано, ми так і стояли обійнявшись, ти щось розповідав, я просто слухала, посміхалася, і намагалася спокійно дихати, я насолоджувалась твоїми парфумами і щиро раділа цьому дню. Простоявши в холі хвилин 20, ми пішли до батьків, згодом розійшлися. Наступних 2 дні я абсолютно не пам’ятаю, але впевнена, що їх було 2, на 4 день ми завозили вас назад в аеропорт, на рейс в Роттердам, в машині я взнала твій скап і ще щось, просто вилетіло з голови, що саме дивне, що коли проснулася, я це пам’ятала, але тільки взяла ноут, щоб записати, одразу ж це вилетіло з моєї голови. Ми приїхали трішки за рано, реєстрація на ваш літак ще не розпочалась, тому ми сіли, батьки пили каву, а ми, вже традиційно відійшли в сторону, ти залишив мені номер телефону, я тобі. Далі ти мене обійняв, я тебе, а далі, мене розбудили ці грьобані сусіди своїм ремонтом. Щиро надіюся на нашу зустріч, цьом:*