зараз без двох хвилин перша,
і я увімкнула грін дей. та
«вейк мі ап, вен септембер ендс»
зараз звучить у моїх вухах.
цікаво, а ти пам’ятаєш
той теплий жовтень, коли ми ще
були разом?
правильно, нічого й згадувати.
польські короткометражки,
книжки, музика – ділилось на два.
тобто на двох. тобто, на нас.
значить і світ був тільки нашим.
отже нас було лиш двоє в цілому
клятому світі загадок і образ.
вже пора змінити запальничку,
не горить же, сука. прикурити нічим.
в моїх віршах ліричні герої
завжди помирають, знаєш.
а тобі я зроблю виняток.

хлопче, пора у собі щось змінювати.
для початку прибрати б той безлад
в голові і кімнаті. бо якось лячно
пускати іще когось в думки і домівку.
завари собі чаю. кидай із цією травою.
візьми вже цигарку, так начебто краще.
піди, поїдь кудись. і у решті – решт
зникни. аби лиш тут не …
зникни.