Вже точно знаю, що хочу від себе. Поїхати нарешті звідси і почати там нове життя. Ніколи не уявляла, що мене оточують настільки жорстокі люди, хоча я розумію, що в кожному місті є такі. Хочу їх позбутися, от чесно дуже хочу. БРЕХНЯ, БРЕХНЯ -вона скрізь.А ті люди, які кажуть, що не потрібно мені туди їхати, вони злі, та заздрять, впевнена, якщо це говорять, то у них нема чогось нема цілі добитись в цьому житті. Потрібно мріяти і йти до своєї цілі- а ті ж хто цього не розуміють, і хочуть жити так як живуть зараз -просто тупі люди, які слідують за стадом. Мої друзі мене підтримують, чесно я завжди мріяла про таку дружбу, і я горжусь тим, що вона в мене є. А класно те, що ніхто, ніхто не може посіяти сумнів у ній. Напевно-це моя слабість. Хоча є й друзі - зрадники, тіьки тепер важко називати їх друзями. А на носі у мене ще два державних екзамена, я впевнена, що здам їх на ура, попередні ж п"ять здала також дуже добре) . Пам ятаю, в школі дуже боялась їх, а зараз уже вони стали для мене, як проста контрольна.Так, як я не встигла оновити закордоний паспорт, цього літа напевно в Поьшу не поїду, поїду пізніше..Я вірю, що саме там я зможу здійснити все про, що мріяла, після закінчення університету в Поьші, удосконалю англійську, і можливо поїду жити до брата у Вашингтон, у нього там успішний бізнес і він хоче допомогти і мені, але це все ще попереду і може все змінитись але ж я думаю, що все буде саме так. Завжди дивувалась, що всі в мої брати і сестри своїми силами поступили у найкращі університети світу, а я ж вчусь на разі у якомусь коледжі і планую грандіозні плани на майбутнє.Але саме дивне те, що напевно у мене є якесь везіння, або ще щось, але чого я коли не будь не бажала здійснялось, і цього разу впевнена.Доля мені дарує "приємні подарки ". Хоча почуваюсь ще не дуже щасливою.Останій екзамен у мене 30 червня і думаю тоді розпочненться моє літо, хоча навіть з екзаменами воно круте, смішне, я дуже поюбила одногрупниць своїх, тепер якось не уявляю літо без них, тому збираємось їхати літом кудись разом відпочивати) Напевно ще за, що я б подякувала, що зустріла їх. У липні їду безкоштовно у Буковель, поскоріше б вже, не знающо очікувати й) Мені вже 17 відчуваю зміни. 