як Ви вважаєте, до якого періоду людина є дитиною?
знаєте, Олександре, буває по-різному.
якщо брати з точки зору фізіології, то ми переходимо з періоду дитинства в підлітковий вік разом із першими проявами статевого дозріванння (9-11 років); якщо брати з точки зору шкільної освіти - коли випускаємося зі школи (16-17 років); з точки зору законодавства з моменту повноліття (18 років); з точки зору філософії - коли здатні самостійно приймати рішення (тут вікові рамки не вказуються, проте вважається, що теж приблизно 16-18 років); а для своїх батьків ми завжди будемо дітьми.
я ж вважаю, що кожен із нас сам визначає межу. можу сказати, що більшість підлітків мого віку вже прагнуть самостійності й відділеності від батьків, демонструючи свою "дорослість" скандалами, висуванням нерозумних і незрозумілих їм самим вимог… проте вони не здатні розібратися з проблемами, які можуть виникнути від їх неготовності до дорослого життя.
із власного досвіду можу сказати, що ті, хто вже став дорослими в моєму віці (причини різні, але результат однаковий - ми вміємо мислити по-іншому), вони не спішать приймати рішення, не спішать висунути вимоги. вони просто насолоджуються своїм віком, ловлячи кайф від його переваг.
нам ще можна проявляти "дитячу" цікавість, капризувати, прикидатися зовсім маленькими, голосно сміятися й постійно жартувати одне над одним.
я, наприклад, можу зайти з мамою у відділ іграшок і просити в неї купити мені медведика) або просити в неї купити мені шоколадку…чи обливатися з друзями водою й обмащувати їх морозивом… можу наговорити нісенітниць, а потім сказати що просто ще "маладурна", можу грати з друзями в "квача" чи просто битися… танцювати з ними під дощем і висувати неймовірні теорії про "огірковість" походження людей ;)
знаєте, неймовірні відчуття, адже ми дійсно щирі)))
не поспішайте дорослішати) будьте по-дитячому безпосередні й наївні, поки життя не змушує вас приймати серйозні рішення.