/

Як часто ми мріємо змінити життя…щоночі, а інколи навіть цілими днями…
Але завжди нам щось заважає. Заважає невпевненість у нашому виборі, чи правильно ми робимо, а може "інше" життя виявиться набагато гірше! І так ми сидимо у полоні своїх властих мрій та ілюзій.Цікаві ми люди- мріємо змінитися, але боїмося зробити перший крок. Бажаємо мати біля себе вірних друзів, але самі здатні на зраду; нам хочется кохання, та ми псуємо відносини вічними сварками; ми бачимо недоліки інших, але не помічаємо- почалась наша деградація. Я мрію про вічну дружбу, але все псую.Не можу пробачити помилок, але молю щоб пробачили мої. Багато помилок зроблено, і ще більше попереду, але про них ніхто не дізнается.
На цій нерозбірливій ноті я припиняю існування свого блогу. Більше тут мене не буде, я вже надто залежна від думки оточуючих і не в змозі вивалювати сюди сміття свого внутрішнього світу.
З вами було Наскрізь Гниле, брехливе створення.