Я так довго чекала 29 травня! Так довго! І дочекалась!
Підійшовши до воріт ми відразу зустріли багато знайомих. Потім попрощались з нашими хлопчика і почали панікувати. Федорова вже була на фан-зоні і вийти до нас ніяк не хотіла. А нас з Настьою була така паніка, ааа! Ми не знали, шо робити і вирішили піти за народом. В нас перевірили білети і ми пройшли на фан-зону 2. Концерт розпочався не в 20:00, а в 21:00. Ну так і мало б бути.
Ми влаштувались дуже зручно. Зустріли всю 4 гімназію, а в особливості 5 моїх однокласників. Кинули сумки на асфальт і насолоджувались. Десь після 6 пісні я зняла взуття і була в носочках: 3
Нас всіх ковбасило!!!! Я була така щаслива!!! Я зловила себе на думці, що я все таки люблю цей Луцьк, люблю Вакарчука, люблю людей які знаходились там зі мною і взагалі, що життя прекрасне. Не все так погано, як здається. Добре, що музика дає це зрозуміти.
Зараз в колонках О.Е. " Ти квітка". Я плачу. Плачу від того, що мені добре!
Шукай в телефоні мій слід,
цілуй у вікно мої губи
як знак на моєму плечі, ти - квітка!
Шукай в телефоні мій слід,
цілуй у вікно мої губи
Так швидко у моєму житті, так швидко!
Ти - квітка!
Дуже швидко потемніло.
Люди були скрізь: на балконах, на кришах, під стінами стадіону!
Ось вона любов до музики. Найвірніша і вічна любов.
Було так добре, так добре. І ніхто не міг зіпсувати мені цей день. Цей вечір, найкращий вечір у моєму житті. Я б поїхала за ним у тур по всім містам України.
Я чекала тільки вічно коханої "Обійми". Її довго не було, і лиш в кінці я дочекалась. Це була справжня насолода життям.
Ось і закінчився концерт. Емоцій дуже багато для того, щоб все це описати.
Далі всі рушили до виходу. І ми трішки застрягли в черзі. Але нам повезло з хлопцями, що стояли позаду нас. Вони почали співати щось з О.Е. і ми разом з ними. Переспівали декілька пісень, нам аплодували ;) Ще Настя почала співати Стасіка Міхайлава, аххахахахах. Всі звернули на неї увагу)
Чудовий вечір! Вечір любові і радості!
Дякую всім всім всім хто був зі мною, хто плакав і казав, що любить мене.