ти не сказав мені, що саме сьогодні наш останній вечір.
що завтра ти їдеш на 3 місяці. все літо без тебе. нащо воно мені?
ти мабуть, не хотів, що б було сумно. хотів, шо б все було як завжди..
але від цього навіть сумніше. "як завжди" не буде ще довгі 3-4 місяці: (


дякую тобі за сьогоднішній вечір.дякую за катання на машині.
за деруни в "грилі".
за музику з колонок.
за посиденьки в тебе на терасі.
за те, що ти грів мені сьогодні ноги. :)
за кофту твоєї мами.
за салат і рибу ;)
за наші спогади.
за плани на осінь. вони ж здійсняться?
за наше дуріння "на останок"..
за ці обійми на зупинці.
за цей твій дзвінок, поки я пишу цей пост. ти ж відчуваєш мене.
д.я.к.у.ю

цей неймовірний вечір закінчується і від цього якось нереально погано.
я сумуватиму. так, як ні за ким і ніколи не сумувала.
вчора я просила Бога тебе забути, а сьогодні розумію, що не хочу забувати.
я хочу тебе, до тебе і з тобою.
і плювати я хотіла на всіх.