все таки я зовсім не люблю спогадів! як на мене вони просто приносять в наше життя біль, біль минулого! ну, звісно, є і хороші спогади..але в мене чомусь на даний момет тільки ті, які приносять біль. і це досить жахливо! з ними важко! саме жахливо, що з кожною секундою їх все більше приходить! і я просто гублюсь у власних спогадах, думках! а інколи вони настільки переповнюють, що мимоволі починаю плакати! не помічаючи власних слів! загалом, це дійсно важко! в таких випадках хочеться щоб ніякої пам'яті взагалі не було!!!! але вона є…!