Не стало нині України,

перевелися люди.

Не має зараз, влади, честі,

про всіх і все забули.

Не можуть встати із колін

прославленії люди,

Не бачить зараз батько сина,

бо ним він вже забутий.

Усі тікають у неволю,

в обійми лихого.

Забули вже, як нас прокляті

вигнали здому.

Чтого шукають, в дальнім краї,

прославленії люди.

Не зрозумію я ніколи

й не зможу забути.

Той перший промінь України

і посмішку мами.

Лани зелені, небо синє,

що з малечку з нами.

Устань, ти наша батьківщино

з колін тих проклятих.

І виженемо, з рідних країв,

Тих БІСІВ проклятих (с) О. Єван