я зрозуміла – ти дивовижний. здається, в мене з’являється нове хобі - я буду рахувати веснянки на твоїх щоках. як сьогодні… пам’ятаєш? ранок, я милувалась короткими світлими віями, адже ти був так близько, що я могла розглянути кожну окремо. обводила очима лінію твоїх губ. пухких і таких яскравих… вони притягують увагу, ти ж знаєш це? я роздивлялась, вбираючи навіть найдрібніші частинки тебе, в тисячний раз, запам'ятовуючи кожну твою рису. я досі не можу повірити, що у мене є така можливість…

і в той момент, коли ти смішно морщив ніс, мабуть, відчувши на собі пильний погляд, я дозволила собі протягнути до твого лиця руку і злегка торкаючись, провести по твоїй щоці, обвести лінію скул. ти сам не помітив як посміхнувся куточком вуст. ти завжди посміхаєшся і хапаєш мою руку до того, як я встигну її прибрати, підносиш до губ і цілуєш в середину долоньки. притягуєш мене ще ближче до себе за талію і, проводячи губами по моїй щоці, даруєш ніжний, навіть цнотливий поцілунок в губи. я сентиментальне дівчисько! я слабка! я жалюгідна! чому? бо часом я просто не можу відірватися від тебе…