Все починалося заєбцово, я б навіть сказала, що дуже, зранку ми зібралися, поїхали в квіткову галерею, навибирали 3 самих гарних букета, почали тролити Вадіма, приїхали, з всіми познайомилися, сіли за стіл, ми всі пили джин, ну а старші, хто-шо… Джин, лайми, льод..ммм….
Випили ми на 5 людей 3 бутилочкі джина… я весь день просила маму не йти в школу, але вона була достатньо категорична. Потім братік запропонував піти мені з ними на дискотеку, я сказала, що всі питання до мами, а мама відпустила, ось і вирішилося моє питання з школою))) Ми всі пішли, я взяла в Яни піджак, і ми такою «бандою» поїхали в старе місто, ну, як відомо по бруківці дуже зручно ходити на каблуках, але це ще не саме страшне, що сталося за сьогоднішній вечір.. Янині друзі влаштували «свято», заручини же ж як не як, фотограф, небесні ліхтарики, салюти, хлопавки, Джек Деніелс, кока кола, пластмасові стаканчики, все як має бути. Сєрж в таксі добряче заснув, і його понесло, хоча, випив він не менше, чим я, з моїм то віком… Яна підходила до нього разів з 5, йому було абсолютно перпендикулярно, спортилась ця вся святкова атмосфера, такі дела, його почали заспокоювати, в кінці кінців Яна з ним поговорила, вони покликали мене, всі вирішили їхати додому, Серж посадив нас в машину, захлопнув двері, і сказав: « їдьте!», Яна дуже обідилась, всю дорогу, Андрій впрошував її повернутися, і коли ми вже під*їжджали до хати, ми почали повертатися…. Він не хотів говорити з нею, вона не хотіла говорити з ним, але якимось дивом їх все ж таки «помирили», всунули в одну машину(таксі), і кудись відправили, чи то в «срібні лелеки», чи то куди, ну, не важливо, між цим всім, він встиг послати Олю, вона відповідно його, в підсумку – «санта барбара». Я залишилася в компанії людей, яких я абсолютно не знаю, знаю тільки Вадіма (найкращий друг мого брата), вони всі зібралися їхати в «оперу», я відмовилася, Вадім сказав, що завезе мене додому, а ті всі поперлися в «Оперу», Вадюшка завіз мене, чесно кажучи, слабо уявляю, що б я там робила, якби не було Вадіма, як не крути, мама відпускала мене з братом, і не знала хто буде в компанії, і тим більше не знала, що мій братік бухій в зюзю, ну але на щастя, Вадім мене спас, за це я дуже йому вдячна. Загалом, приблизно так я «ВПЕРШЕ СХОДИЛА НА ДИСКОТЕКУ З БРАТОМ», заручини пройшли з словами ненависті, в сльозах, і в печалі… Зараз я лежу в ліжку, сльози течуть самі по собі, справді шкода Яну, не дивлячись на те, що Сергій мій брат, оця гордість на п*яну голову, достатньо багато «добра» наробила, сльози котяться градом, хоча, не плачу, таке відчуття сорому за брата, і відчуття жалю до Яни, як не як, з сьогоднішнього дня – родички…
Отож, підсумок дня не самий, що не є найкращий, проте, є як є… і я, як би я цього не хотіла, нічого змінити не зможу, не зважаючи на те, що дуже сильно люблю і Сергія, і Яну, і Вадіма, просто Сергій не тримав себе сьогодні в руках, чи то того шо не в тверезому стані, чи то того, що дуже гордий….

P.S. зараз на годиннику 0:56, я не збиралася повертатися на стільки рано, мама дозволила гуляти до ранку, я ж збратом, і вот, замість того, щоб тусити, я пишу весь цей брєд на блог, ну як на блог, знаючи який в мене дома класний інтернет, то пишу в мордовському документі, а завтра закіну. Вибачайте, якщо це дуже маразм, просто наболіло, і я в печалі, ще й до всього цього пишу цю всю хуйню на п*яну голову…. Ще раз дякую Вадіму за «доставку на дом», і всім за моменти радості і не дуже:***