Брешеш шепотом приємне, Я ж то знаю – ти мінлива. За вікном давно вже темно, І весняна перша злива. Темні вікна вже упріли – Сім струмків небесних крапель. Ти ж подібна теплим хвилям, Що облизують Неаполь. І твій колір темно-сірий Від жаги стає рожевим. Так і я подібний звіру, Не людина – ненажера. Ні! Не встигнемо до ліжка – Ми впадемо на підлогу. Твої ніжки – наче книжку, Розгортаю без прологу.