В них між собою - взаємний сухий закон.
Хоч як один одному хочеться все розказати
Їх зупиняє нитка причин-забобон,
Та, що спліталась в сталеві невидимі грати.

Вона чекала такого як він все життя.
Хотіла з ним залишитись до днів останніх.
Пливла думками у бажане майбуття
Зганяючи ті ж думки в смертельні капкани.

А він в душі собі довго не признавався
Ховав під маскою сміху і жартів всю суть
Ховав би вічно, якби той бар'єр не зламався,
Якби не відчув - почуття по судинах течуть.

Вони так схожі, як краплі з одної хмари.
Один в один, життя їх веде разом.
Вони обоє не вірять ні в долю, ні в чари.
Та щось зав'язало їх душі морським вузлом.

Ніхто й ніколи навіть не здогадається.
Про два однакових серця, як два полюси.
Якщо хтось каже, що мінус та плюс притягається,
То в них цей закон не діє, вони - два плюси.