Частіше за все такі слова пишуть 20 хвилин на першу, а хай йому грець, і на другу/третю/четверту ночі, але не тоді, коли світає, бо під ранок слова мають властивість втрачати всю свою амбіційність. Суть в тому, що мама казала мені: "Навіщо йти від людини, якшо насправді йдучи вже вертаєшся?" Для себе я винесла єдине: якщо я йтиму, то лише назавжди. Тому, і стається так, що йду від людей швидшо, непередбачувано та не сказавши, і швишде за все назавжди. Зараз все змінилось: і люди, які оточують, і проблеми, з якими зтикаюсь, і я сама. Хоча довго торочила, що все в цьому клятому світі змінюється, все, окрім мене. Шах і мат, Саша. , напевно нечесно було б, по відношенню до тебе, нічого не написати у відповідь. Знаєш, чого не повернусь?, бо добре, і не тільки мені(тут ясно вже, що я вкрай погана, але хуй з ним), добре і тобі. Останні пів-року, ми були "тягарем", що тягнув на дно, на самісіньке дніще(аби передати оцю всю трагічність нашої ситуації). Інколи говорити добре, але ми забувались бути дітьми, розумієш? Легше треба, колись казала, і зараз кажу, легше, Лер. Тобі лише 17. Я стільки накоїла за ці місяці, що подумати соромно, не те щоб розказати, і раніше могло б все бути, бути по-інакшому, якщо б не розмови, які зупиняють, бо мусолиш-мусолиш, і думаєш, що хуйня. Може і хуйня, точно хуйня, але чого б і не зробити?Краще жаліти про зроблине, ані ж навпаки. Наштовхую тебе на те, аби ти діяла і робила те, чого вкрай боїшся, бо ми живемо лише один йобаний раз! Запевняю, цей пост це кінець нашого спілкування, і це на краще, чуєш! P.S. Ми завжди так говорили про той ресторан, що навіть не знаєм, де він буде,