лише в день свого народження розумієш сутність багатьох слів, починаєш усвдомлювати життя..

хоча ці 24 години минають як звичайний буденний день, вони переносять мене в іший вимір, принаймні я так хочу.

багато чого недосказаного, не зробленого, не втіленого, я стаю на дорогу, яка мене приведе невідомо куди. я вірю в карму, та все ж наполегливо настоюю на тому що життя можна створити, а долю змінити, все в моїх руках, а я курю… навіщо, про шо ай…

я в пошуках і насолоджуюсь цим, я часто прикидаюся, часто мовчу, вичікую чогось особливого, немовірного в своєму житті. і це те чим я зможу дихати і це навіть не кохання, як може здатися на перший погляд. я надто консервативна для кохання, я надто перебірлива для цього почуття. я важко сприймаю поразки, поразки в коханні я не можу допустити.

я очікую віднайти своє покликання, знайти своє "я", хоча радую те, що в мене є позиція, свої думки стосовно тих чи інших подій, людей і тп

16 років, точніше 16-тий рік життя приніс багато: падіння- злети в прямому сенсі, та не в цьому річ. мені важливіше віднайти урок, зробити певні висновки. досвід… досвід це найкраще що міг придумати Бог, чи може не він його створив, а людство

а ще важливо розуміти шо ти комусь потрібна, шо може в якийсь момент без тебе комусь сумно

а ще важливо бачити не щирих людей навколо тебе, просто вичісляти хто це і шо вони від тебе хочуть

а ще важливо мати людину якій ти довіряєш

та й багато чого іншого, речі, які сприяють нормальному життю без психічних розладів

врешті-решт, наснага нікому не завадить, crave to live

ну і як звичайно, гімн душі, тіла і думок

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

…..А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

ну і саунд Вакарчука на фоні ось ця вся я, та ні все одно з перебільшенням, бо щира я лише сама з собою, а не з блогом

=)