кожен із тих, з ким ти переспала,
кому колись віддавалась пристрасно,
у твому житті не більш ніж спалах,
в усіх підворіттях великого міста,

кожен із тих, з ким ти зустрічалась,
про кого казали "вдала партія",
лишали тебе саму на вокзалах,
лишали тебе на низькому старті,

і кожен із тих, кого потім чіпляла,
до кого на каву йшла «на хвилинку»
зникали зранку, зазвичай з дощами,
цим самим виводячи тебе із ужитку,

а потім збігались усі твої подружки,
питали, чого ти така сумна,
години про щось теревенили пошепки,
аж поки ти не лишалась одна,

шукала правду у портвейні міцному,
бачила сніг, що на землю стелиться,
і відчувала стільки всього,
що інколи навіть хотіла застрелитись.