хоча я не бачила тебе вже 3 роки і 2 не згадувала, ти до мене приходиш у сни, мов кращий друг у гості. і якщо другий легко лізе до холодильника, то ти маєш змогу залізти просто у душу. друг може розвалитися поруч на канапі, а ти.. ти.. ти.. соромно зізнатися, що ти обіймаєш мене як колись.. як колись, ти холодним носом проводиш по моїй щоці, зупиняєшся на шиї и кажеш, що я маю найспокусливіший аромат у цілому світі. зазвичай я відповідала, що це лише парфум.. ти пам'ятаєш про це.. випереджуєш мене і: "ти його дуже гармонічно доповнюєш, кохана.." цей шепіт.. коли я прокинаюсь, я не можу його забути. я прокидаюсь і одразу йду.. хоча, вже давно час перестати палити. але ні. не хочу. можу. не хочу.
наступної ночі ти знову поруч. знову "найспокусливіший парфум". але діло йде далі. "я був такий мудак. пробач. кохана." чи "нам було так гарно разом, пам'ятаєш?" звісно, я пам'ятаю. я пам'ятаю навть більше, ніж ти. але зникни. благаю.
у реальності все більш прозаїчно. після таких снів я не можу знайти собі місця, а ти наврдячи згадаєш, як я виглядаю та як мене звуть, якщо випадково зустрінеш мене. це тобі не потрібно.