25 марта 2013 года в25.03.2013 23:30 2 0 10 1

Страшні слова, коли вони мовчать.
Коли вони зненацька причаїлись.
Коли незнаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
Ними почав і ними ж і завершив.
Людей - мільярди, і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше.

Все повторялось:і краса, й потворність.
Усе було:асфальти, спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

DINAHDRAKE — Black Canary

5

les copines

пам'ятаєш як ми після школи ходили обідати до мене бо я близько живу? пам'ятаєш як ти плакала бо він не подзвонив? як він не прийшов? як...

8

школьные друзья не останутся твоими друзьями навсегда. и ты хотя бы раз в жизни провалишь тест по тригонометрии. учителя не раз пересадят...

8

потрібно зупинитисьу цій гонитві за екзаменами, сесіями, стипендією, дипломом, роботою, підзаробітком, книгами, стосунками, дружбою…...

5

Якось не віриться півроку…6 місяців…я не була вдома, не бачила рідних, не говорила по телефону з друзями, не їздила 28 марштр...

11

Отакої. Продерла очі – пахне кава в твоїх руках. Потягнусь. Поцілуй, як хочеш! А чи знаєшся ти на снах? Розтлумач мені: небо с...

8

Возвращаются все — кроме лучших друзей, кроме самых любимых и преданных женщин, возвращаются все — кроме тех, кто нужней&hell...