Вечір, якийсь дуже самотній вечір неділі.
В колонках грає 25/17, а все якось так пічально.
Я мала написати про зно, але я навіть не хочу згадувати про нього.
Мій результат зовсім не порадував, тепер розумію наскільки все серйозно.
А ще в 23 школі я зустріла тебе, а ти так "обрадувався".
І от я знала, що ти напишеш, і напишеш про те, що треба зустрітись.
Зовсім не хочеться розчаровуватись знову в тобі,
я не люблю такий тип людей, як ти)
Жаль, що тоді я цього не розуміла.

З завтра розпочинаються канікули. Я ще до останнього не усвідомлюю,
що це останні весняні канікули. Кожен день мова, математика, історія.
Ніхто не зрозуміє, як мене бісить це зно. Я розумію, що мушу його вчити.
Що в суботу знову пробне, а я зовсім не готова до нього.
Разом з тим мені пофіг. Хочеться просто на день відключитись і не переживати за все.

Весна, невже вона не прийде?
невже не змінить хоч щось. Все залишається на своїх місцях.
Залишається до того часу, поки хтось не почне щось змінювати.