Іноді буває дуже боляче. Особливо коли не чекаєш такого від тої людини яка займає перше місце в житті. Можливо вона каже образливі дрібниці. Але від них буває більше боляче ніж від великої образи. Так хочеться сказати тій людині "бувай". Але розумієш що любиш. Все терпиш, терпиш. А в кінці все обривається. Просто не вистачає терпіння. Можливо хочеться продовження стосунків, утішаєш себе що все буде добре. Але реально розумієш що так не буде. Начебто все чудово, а посправді все не так як здається. І це найбільше лякає. Мені сказали, що можуть люди ненавидіти один одного всією душею, можуть сваритись, але якщо вони кохають один одного, то вони будуть разом. А якщо вже немає кохання, що робити, або здається що одна із двох вже не любить. Боляче, що з людиною говориш про проблему і думаєш як її вирішити, а людині просто все рівно, вона думає про інше. Він розуміє її.