Сижу вчу англійську, а разом з тим розумію, що я нічого незнаю. Що я буду робити завтра? добре хоч, що це пробне ЗНО. Насправді мене бісить все і хочеться швидше закінчити школу. завтра поділюсь враженнями і напишу, напишу про канікули, перші канікули, яким я не рада ( Так багатьох не вистачає зараз. З кожним днем розумію, що все не так, як хочеться. Напевно так і не буде. Що це за дурні випробовування? Завжди хтось буде далеко від тебе, хтось важливий і рідний) Всі ці слова, речення ні до чого. Хочеться чогось більшого. Судять не по словам, а по вчинкам. Невже я зможу довго чекати, взагалі чи я дочекаюсь чогось? Ця невідомість мене добиває.
