" хвала тим, хто не такий як всі, кого можна назвати ненормальним. що таке нормальність? тупе надумане слово, обмеженість.
наше совдепівське оточення в школах, унівеститетах перекриває нам кисень, не дає дихати. вони вчать нас чомусь, чому вони вчать?! бути як всі, тупо переводити своє життя. одразу на думку спадають знайомі слова. не буду цитувати, але суть в тому, щоб витратити своє життя на щось важливе, серйозне, а не на тупі і тривіальні речі.
мене надзвичайно турбує сучасність. я не вважаю, що каррент дженерейшн летить в прірву. навпаки. таких вільних людей україна ще не бачила. шкода, одиниці це розуміють.
короче кажучи, я думаю, шо все круто. і наше покоління якраз і може змінити щось в нашій прекрасній країні. хоч щось.
так до чого я вела: хвала тим, хто не такий! вот ці люди і мейк діфференс. вони змінюють нас, нашу планету, нашу свідомість, наші погляди, наші інтереси, наші уподобання. ми інші. я люблю наше покоління, як ніколи сильно, і я пишаюсь ним.
я пишаюсь тим, що можу сказати те, що думаю. я можу говорити українською, читати те, що хочу, спілкуватися з тими, з ким хочу і ніхто мене не обмежить. можливо моя боротьба абсурдна (щодо тупих надуманих правил), я, ймовірно, нічого і не зміню. але думаю, хоч щось докажу. може це якось вплине.
не знаю. але думаю, треба хоч щось робити.
свідомими, бути свідомими. ось чого найбільше потребують люди.
p.s. сьогодні в мене був змістовний вечір, я провела його з надзвичайними людьми, п’ючи чайочок в теплій компанії в Юніоні. ми говорили про різне. мою увагу привернув кліп Queen - The Show Must Go On. я і раніше бачила його, але на цей раз я ледь не вмерла. він надихає. "
— Анна Лазаренко