Ці вузькі вулички загублених
Польських містечок,
де готелі здають на добу — лише
одиноким.
Тут навіть по іншому думається.
Потім кричи на весь готель
Пані, чи є тут хоч якась
курва щоб зі мною
випила!
Пані, чуєте, коли найближчий потяг
до Кракова?
Візи, митниці… Як багато винайшли
речей люди,
щоб відгородитись один від одного.
Різні формальності…бланки, контролі
Пані, пийте разом зі мною
у цьому глухому містечку.
Ви ж також самотні по самі вуха.
Коли я повернусь додому, то на стіні
розвішу чеки і
дорожні квитки
і вашу фотографію, пані.
Ми ж бо з вами
такі самотні
по самі вуха…