сьогодні якось особливо сумно і холодно.
так хочеться, щоб хтось вгадав моє бажання - обійняв.
хочеться, щоб не я першою казала люблю, а відповідала на це ствердження.
гірко зізнатись собі, що самотня.
у світі повному людей - самотня. оточена близькими людьми - самотня.
це неможливо? цілком, як бачимо…
чому не можна зникнути?
так, щоб безслідно і безболісно…
щоб раптом спогади про мене стерлись з пам'яті усіх людей
не хочу більше нікому причинять біль. і сама страждати не хочу.
моя відмінність від інших…раніше я думала це дар, бути особливою.
тепер цей дар губить мене. він заповнить мене цілком і не буде снаги боротись.
не буде, бо немає за що боротись…