у нас із миколою григоровичем спільні сни - ну не завджи, але іноді трапляється, як сьогодні. коли у нього:
Мені сняться зелені сни — навкруги простори, а на мене лізуть гадюки. Я їх б'ю, а вони лізуть. Я не символіст, а вони на мене лізуть.
а у мене теж гадюки, тільки навкруги не простори, а рідна квартира, бо я вже тиждень закута в чотирьох стінах з м'якою обивкою, щоб я не розтрощила об стіни голову (мєчти, мєчти, гдє ваша сладость). звідки ж тут візьмуться простори, коли перед сном бачиш лише молдавський килимок на стінці та смугасті шпалери, що голосом Гери глузливо говорять зрозуміло, чому ти такий нервовий. але я не здаюся й не ремствую, ловлю гадюк у власній квартирі. ну як ловлю - мама ловить, тиче мені їх під носа, мовляв, які гарненькі, а я кричу від огиди та страху, блукаю кімнатами, натрапляю на чергову змію, кличу маму, щоби вона ії вбила (як вона це робить, я не знаю та й не хочу знати. одну вона намагалася втопити в унітазі - цього видовища мені вистачило). звісно, гадюка мене вкусила, я зателефонувала у швидку, а мені говорять - та лааадно, што у вас там, нєбось палєц чєшєца і кожа облазіт? єрунда, нє памрёшь. ну пачєши гдє чєшєца, - і кидають слухавку. а гадюк так багато, і я вперше за все життя уві сні виразно розрізняю кольори - ось ця жирна блядь у нас оксамитово чорна, з блиском; а ця сіра; а та, яку мама намагалася придати ганебній страті, була спочатку тьмяно-жовта, а після мандрівки до сортиру стала чорною в білу цяточку. там ще була передісторія - змій хтось скинув на місто через якусь образу (чомусь мені здавалося, що образа та була религійного характеру), але я не стала з'ясовувати, що саме трапилось. ну не з тих я людей, що стоять на згарищі, охоплені полум'ям, і верещать: "яка сука кинула сірник на підлогу?!" взагалі цей сон мені видався спокійним після попереднього - там якась вкрита пліснявою рок-група не хотіла мене брати клавішником. я вилазила на сцену, награвала щось на роялі, намагаючись звернути на себе увагу, а вони вперто мене не хотіли. не захотіли навіть після репліики паші ну ви чо, нє взять стасю в групу ето всё равно что дєбіла не взять ілі любімую девушку! а коли мене не хочуть, то вже краще гадюки. напевно, наступний наш із миколою григоровичем сон буде таким (ну у нього-то вже був, і точно буде ще багато разів):
Мені навіть сни якісь химерні. З-під канапи вискочив звичайний пацюк з перебитим задом. Мені кажуть, щоб я його добив. Тоді я беру чималий молоток, і, коли пацюк іде на передніх лапах повз мене, я з гидливістю опускаю з силою молоток на його голову. Але диво: після мого удару пацюк раптом виріс, став розміром із болонку й пішов на задніх лапах, а на його голові я бачу череп: я говорю не про чарівну мандрагору, я говорю про адамову голову, про метелика. Тоді мені зупиняються мислі, і стоїть переді мною якась настирлива пляма, що може довести до божевілля. Я знову підводжу чималий молоток і з гидливістю опускаю з силою на пацюкову голову. Але диво: пацюк знову виріс і став розміром з фокстер’єра. Пацюк з перебитим задом іде на задніх лапках. В кімнаті тихо, за вікном тихо, і тільки на костьолі горить циферблат. Я мовчу.
пацюки! ось ще крута тема. а гадюк більш не треба, я ж не символіст все ж таки.