00:11

Вже блювати хочеться від пустих людей,
Але ж є і наповнені - то лише багном.
Тікаєш від них та підозрілих дверей,
Щоби раптом не вийти назовні вікном.

Кому діло до тебе й до твоїх комах?
В голові тараканів, метеликів в шлунку.
Коли станеш вечерею невидимок-мурах
Отримаєш тишу на мольбу порятунку.

Та й тиша твоя - лиш твоя павутина:
Сам майструєш собі передгробну в'язницю.
Вселяє надію лиш те, що Людина.
Бережи від навколишніх цю таємницю.

p/g