Добре пам`ятаю той день нашого примирення. Все абсолютно до дрібниць. Це було дуже мило. Особливо в пам`яті закарбувались такі твої слова " Я хотіла тоді тобі написати, шо ти дура і я тебе ненавиджу, а потім додати, що я скучила і люблю тебе." Після цього я обняла тебе і на очі виступили сльози. І зараз, як згадую це все на очі навертаються сльози. Що сталось з нами? Коли все почало руйнуватись? Я тебе цінувала, боялась втратити. Хоча, напевне, мої вчинки казали про інше. Чому все різко змінилось? Ми почали все частіше сваритись і не розуміти один одного. Все по-трішки почало руйнуватись. І якби не той момент, коли ми зійшли на дно це могла б бути наша 4 спільна весна.