я скоро помру, порахуй до 100..і моя душа покине цей світ..на моїй могилі не буде хреста..моя могила буде всіма забута..не кажи тільки зараз, що це все не так..так ти принесеш на неї якісь там жалюгідні квіти..але це все тільки на декілька раз..мені буде не боляче, не переживай..всі почуття вже давним давно вбиті зараннє..і тут я не говорю про кохання..тільки стій наді мною, чекай, коли обірветься дихання..ти пам'ятай мою посмішку від вуха до вуха..і чорне волосся, зв'язане стриманно в купу..і вічно для всіх була я мішень - суцільні чорні полоски..ти стій наді мною, дивись як бліднію і як холодними стають мої руки..очі мої, чорніші та глибші за всі океани, як будуть закриватись від мук..ти стій наді мною і свічку тримай..нехай віск капає на груди..скажи все, що відчуваєш..чесно, без всілякої брехні..а потім закопай і забудь