Хіба можна забути жінку, яка тобі пише за допомогоюповітряного змія: _Тебе мені бракувало_? Зійшло сонце. Наші з нею тіні лягли поруч на тротуар. Раптом я побачив, як моя нахилилася і поцілувала тінь Клеа. Тоді, зібравши всю мужність, я зняв окуляри й поцілував Клеа. Кажуть, що того дня на молі в покинутому маяку зновуспалахнув ліхтар, мені про те розповіла тінь спогаду.
Прекрасний кінець книжки. Марк Леві ти як завжди геніальний!