Є такі фільми після яких хочеться кричати ….не тихо плакати і просто переживати про нерозділене кохання чи нездійснену мрію.. .є такі фільми після яких хочеться кричати ….голосно…не в себе під подушкою…а на вулиці посеред дороги, центру міста, столиці а ще краще ВСЕСВІТУ !!!!!!!! люди отямтесь від цього життя…воно дарується Богом. а ми здається і вдячні неньці, що 9 місяців носила нас під серцем, вдячні таткові який брав на руки вночі…але все ж…ми дорослі. Ми самі вирішуємо як жити…з ким дружити і як це чудово…мати влану думку…мати близьких, які ніколи не зрадять…але Бог дає нам із життям випробування….так ось цей фільм як раз про нас…про людей в яким дається останній шанс щоб жити….кохання…банальний лікар який піднімав на ноги чимало людей…ще більше згубив…але в кожного є вибір хто для нас він буде…лікарем чи вбивцею…
"Я не больна. Здесь я больше не болею. Надо лишь остаться в этой роще, держаться подальше от современного мира и его сложностей. Я не буду болеть. Если хочешь - оставайся со мной. Здесь хорошо… Мы бы строили шалаши, ходили босиком, растили бы овощи. Были бы счастливы".
«Жди от меня вестей. Быть может я напишу на запотевшем зеркале, когда ты будешь принимать душ, или стану шелестеть листвой яблони, когда ты выйдешь в сад. Или просто тебе приснюсь»
