Захотілось просто написати саме сюди:де ніхто не знає хто ти є насправді, де люди допоможуть тобі знайти вихід з любої проблеми і підтримають у важку хвилину.Ось і розпочнемо.За останній місяць, а точніше 2, сталось чимало не приємного у моєму житті: я посварилася половиною однокласників(звичайно радує те, що через 4 місяці випуск), розійшлась з хлопцем, якого не любила і навіть самі собі не змогла пояснити чого я з ним зустрічалась, може чере те що хотіла мати когось поряд, думала що він допоможе мені розібратися у цьому всьому, але ні, різниця у віці таки дає про себе знати.Отож, за місяць нашого зустрічання ми сварилися 4 рази.Але це не головне.Я жалію, що наисала про свої почуття до нього, бо я ж збрехала, але, на жаль, вже нічого зробити не можна.Просто знаєте, в мене давно (дужееее давно) не було хлопця, залицяльників було чимало, але я їх навіть і не розглядала як кандидатуру, і ось з'явився він.Мені було приємно, що про мене хтось піклується, переживає, пише, дзвонит, ревнує, а зараз це зникло…Потрібно просто викинути все з голови.Нещодавно одній моїй подрузі наснився сон про велике і чисте кохання.Напевно, саме це і підштовхнуло мене відпустити його.Я ж розумію, що це була далеко не любов, а просто симпатія.Але все, я його відпускаю!

Я мрію, про взаємне велике щире чисте кохання!Вчора цілий день заспокоювала подругу, говорячи про те, що з часом все прийде.Але зараз усвідомлюю, а що якщо ні?що буде якщо я справді не пізнаю цього кохання.В якійсь кінострічці почула досить гарну фразу:"Якщо ми не віримо в існування кохання, для чого тодіьми живемо?для чого народилися на цей світ?"Я таки надіюсь, що серед 6 більйонів людей які живуть на нашій планеті, я таки зустріну того хто захоче провести все життя разом.

Муза вже покидає мене.Дякую вьюі, мені легше