Скільки вже можна купатись у мене в очах?
Як можливо бути таким магнітом?
В тебе ж демони сидять на плечах,
Від тебе віє розпеченим літом.

А якщо зіллям правди тебе напоїти?
І раптом дізнатись, що душа - лиш прокат.
У мене ж у серці до тебе магніти,
Мій схиблений мозок вже твій адвокат.

Легені вже давно не сприймають повітря,
Кров про кисень ніяк не благала.
Я ніби таємно знайшла довголіття,
Та тебе все одно замало, замало.

Від тебе ж віє розпеченим літом,
В тебе демони сидять на плечах.
Для мого серця ти став магнітом,
Ти ж купаєшся в моїх очах.

p/g