почала читати книгу Сесилия Ахерн " Не верю. Не надеюсь. Люблю". щось в ній є. ще я до кінця не зрозуміла що, але ідея мені подобається….постійно ловиш себе на думці…що більшість книг не вигадки…а просто ще одна історія з життя…люблю книги про життя. Вони найкращі друзі. Вони дають поради об*єктивно…вони не запитують потрібна тобі допомога чи ти просто шукаєш розради….вони розказують що може трапитись коли довгий час не можеш розібратись в собі, вони показують нас коли ніхто нас не бачить і не чує…вони кращі за нас. Книги наше життя…