Не знаю.
Ти, певно, тут нічого не читав. Та і не будеш.
Тому я просто напишу. Мені так легше.

Я не знаю, що з тобою відбувається, що в тебе в голові. Ти вирішив, що без мене буде краще. Нехай так. Головне, щоб тобі було комфортно.

Я не хочу тебе грузити дурними фразами, проханнями. Тобі воно лише додасть клопоту.

Я стараюсь тобі не писати, але, бачиш, не виходить. Я звикла, що я можу тобі написати і отримати відповідь. Просту нормальну відповідь.

Я згадую наше оте знайомство. Згадую сходи. І я все ще вдячна долі за те, що нарешті покохала.

Я кохаю тебе. Неважливо, як ти виглядаєш, який в тебе настрій, яка в тебе мета в житті. Я кохаю тебе таким, який ти є. Жаль, що ти не можеш кохати мене такою, якою отримав.

Так, знаю, я емоційна і надто чутлива. Така вже виросла. Були на те свої причини, свої події в житті. І половину, навіть більше, ти знаєш.

Жаль, що минуле бере над тобою верх і ти віриш йому більше, аніж сьогоднішньому дню. Мені жаль, що ти і далі будеш все прирівнювати до того, що було колись. Повір, люди однакові, але й водночас різні.

Жаль, що ти не віриш в те, що далі все було б набагато яскравіше.

Жаль жаль жаль..

Але я кохаю тебе.

Твоя за будь-яких обставин Саша Агв.