сьогодні я дуже багато розмірковувала з приводу того, що я робитиму далі. кіт абсолютно правий, кришталево правий: поки ти молодий, поки ти студент, потрібно пробувати себе і не втрачати можливостей. зараз я веду тепличний, гіподинамічний, гіперпасивний спосіб життя: пари, троллейбус, гуртожиток, сон. прекрасне замкнуте коло. ну, по вихідним іноді цю насичену картину розбавляє 44 і бухий відходняк. прекрасно! і все. і більше нічого. а це рік, в який треба все міняти. це змія. це рік із моїм щасливим числом у кінці.
мені раптом стало так страшно. страшно за нас. може, це все пісні, які я зараз слухаю. але я в них закохалась.
проте мене переслідує почуття, що все буде добре. чомусь мені так здається. чомусь я так відчуваю. чомусь мене це продовжує гріти навіть тоді, коли стає надзвичайно холодно і страшно.
так от. ворк енд тревел. а якщо і справді вдасться поїхати? нам разом? мені потрібно влаштуватись на роботу. поки на якусь звичайну, а потім мені необхідно, конче необхідно полікувати спину, плечі і обличчя і нарешті-таки не дивитися вслід тій сотні шансів, які можуть підняти мене у модельній кар"єрі. не можна так заганяти себе у прірву. перекладацька діяльність - це не клеймо, окрім неї можна займатись і чимось ще. тим паче - це молодість. потім такого шансу не буде. краще почати щось робити, щоб потім не жалкувати і все життя кусати лікті. хоча б спробувати. ніхто ж вб"є за спробу.
і я поїду в польщу. я твердо вирішила. в будь-яку ціну. я зароблю гроші, докладу стипендію, буду урізати свої витрати, але я приїду до нього. я не дружина декабриста, але я люблю його. і взагалі - це шанс. це шанс побачити закордон, відчути інший менталітет, інший світ. це щось нове. ще й у його обіймах. я ж так люблю його.
також я дуже хочу навчитись грати на акустичній гітарі. це взагалі моя блакитна мрія. купити якусь, навіть найдешевшу. я ж не збираюсь грати на ній у якості фронтмена кукс. це була б моя відрада. я так люблю співати, коли мені сумно, або, навпаки, коли радісно. сплін, кукс, гага, лана. свої пісні.
подорожувати україною. львів, чернівці, умань, тернопіль, харків. це все нове, таке нове. це купа вражень, емоції. чому б ні?
на море, автостопом, в палатках. та будь ласка! що мені втрачати? тільки свою змарновану юність. більше нічого. до біса. я створюю нову себе. я знищую стару настю. я змінюю.
худнути, худнути, худнути. до тих омріяних 54. більше не здаватись.
можливо, проявити ініціативу в університеті? ісм? чому ні? треба порозпитувати настю. це ж нові знайомства, згуртування зі своїм потоком.
я бажала всім того, чого потребую сама: впевненість, ініціатива, активність. чи не настав час?
і бути чесною перед собою. тільки так я зможу в усьому розібратись і в усьому допомогти собі.
читати багато. детермінувати свою аддитивність. розвивати себе. фільми, мистецтво, вірші. вдосконалювати совю українську, англійську, турецьку.
солярій, стоки, скаймол, каток, велосипед, прогулянки києвом, кіно, театр, виставки, презентації, концерти, їзда верхи, зустрічі з друзями і знайомими.
досить. пора. не можна ризикувати всім і вбивати свої шанси. про успіх потрібно не говорити, а творити його.