Останнім часом забагато сліз. Згадую цей весь рік і мені стає страшно. А яким має бути наступний? Цього року було все: любов, сльози, ненависть, щастя, обійми та поцілунки. Я втрачала людей, та знаходила нових. Розчаровувалась і закохувалась. Але з часом ці емоції проходили. Люди пролітали в мому житті, як літаки в небі. Хтось пролетів дуже швидко, хтось затримався. Але нікого не буде назавжди. Прикро усвідомлювати, що я виросту і буду дорослою. В них всіх немає життя. Лише існує одна потреба: гроші. Їх потребують всі. І діти і дорослі, але дорослі вже давно не вміють радіти життю. Вони не вміють так щиро сміятись, як ми в чудових компаніях з прекрасними людьми. Вони вже давно не розважаються, як ми. І я босю стати такою. В мене в голові будуть думки тільки про те, як заробити грошей. Більше ніяких цілей. Я більше не буду закохуватись в хлопців в магазинах, суперматркетах, на вулиці і в маршрутках. Я не зможу робити те, що захочу, бо буду дуже залежна від думки інших. Прикро. І я розумію, що зараз найкращий і найгірший період мого життя. Страшно мені думати, що буде далі, в наступному році. Дуже я боюсь всього. Людей боюсь.