Я не вмію рядки римувати, знаєш. Щоб думка носила сукню вишукану, а не якесь ганчір*я.Наляписте і зайве Слова десь у трахеї розбурхались і нашпиговують горло. В такі моменти крізь передсердні коліїї сотні потягів набирає швидкість. Та ще шось рухається. І ось, коли експреси мчать темнокрилі крізь хащі степу Я все ще хочу бачити твоє обличчя, з присмаком чорного сонця. Мої птахи вміють літати, проте не намагаються Зі зламаними крильми морози вічні.