Завжди після цих зустрічей в мене якесь дуже депресивне відчуття. Після наших зустрічей ти викликаєш в мене огиду і велику порцію лицемірства. Я розумію, що мені від тебе потрібні лише гроші і подарунки раз в рік. Коли я хоть якось намагаюсь почати розмову, коли я розповідаю про те, чого бажаю, ти відразу руйнуєш всі мої бажання. Ти не дозволяєш мені мріяти. Ти думаєш, що я нічого не варта разом з мамою. Думаєш, що ти зробиш моє життя своїми подарунками і планами на рахунок мого навчання. Ні! Цього не буде! Я буду краща, ніж ти. В мене буде те, чого я забажаю собі. Ти анітрохи мене не розумієш. Ніяк. Ти завжди намагаєшся показати себе точкою Всесвіту у мому житті, пригнічуючи мене. Тобі не цікаво які в мене друзі. Ти навіть ненамагаєшся зрозуміти чим я живу. Я особлива! Я одна в тебе дочка! Тобі ніколи не стати нормальним батьком і чоловіком. Ти не заслуговуєш. Кажучи, що ти для мене нічого не вартий кожного разу я доводжу себе до сліз. Ти доводиш мене до цього стану! Я ненавиджу тебе найбільше всіх у цьому світі. Ти позбавив мене нормального життя. І навіть не намагаєшся зробити його хоть якось кращим. Думаєш, що я люблю тебе через те, що раз в рік ти даруєш мені дорогі подарунки? Ні! Ніколи! І ніколи, напевно, не полюблю. В мене від тебе є тільки "по-батькові" і трохі схожість у зовнішності.
Дякую, за зіпсоване дитинство.
Дякую, за те що моя мама страждає через твої примхи минулого!
Все життя іде нанівець, якби не ти!
Ненавиджу тебе!!!