треба лишати це підвіконня. бо мені вже трохи набридло сидіти на ньому вже більше року і нічого. без сенсу, усі мої зітхання в пусте, бо він не знає, він не розуміє, що мені погано, сумно і холодно. треба злазити з підвіконня, інакше це може затягнутися на довший час. так, звісно я не збираюсь з*ясовувати стосунки, бо я надто слабка для цього, але все ж таки мені б не завадило трохи пофігізму. немає - ну то й що. не бачимось - пусте. мені то що до того, треба сприймати все спокійніше та зі скептицизмом. Давай, Даша, злазь все, він і так вже отримав надто багато тебе.