Сьогодні в нашій школі проводився конкурс " Міс зимова красуня".
Від нашого класу пішла Оля Кропива. Моя Олічка :)
Вона дуже ретельно готувалась до цього заходу. Відвідувала заняття з вокалу, щоб добре заспівати пісню. Ходила на фотосесію, яка обійшлась їй дуже дорого. Але результат був надзвичайним! Готувала промову і презентації на конкурси. Взагалом вона дуже добре підготувалась, дуже багато переживала за це. І всі були певні, що саме Оля здобуде перемогу. Я не могла навіть сумніватись. Тим більше знаючи її супротивників, пфф. Але очевидно я була не права. Бо ж вона отримала тільки звання " Міс чарівність 2012" Я була шокована! Скільки сил вона витратила, але результат цього не виправдав. Дивлячись на інших конкурсанток і на їхні виступи, то це було смішно. Всі були незадовлені. Особливо я. І в цій ситуації я не змогла стримувати емоції. Просто розревілась, знаючи скільки було витрачено людських сил. Було шкода розчарувати Оліну маму, бо вона покладала на неї великі надії. І знаючи те, що Оля зовсім скоро поїде в іншу країну назавжди, їй була важлива ця перемога. Я була засмучена більше, ніж сама Оля.
Ти просто знай, я дуже переживала. Я щиро вірила в тебе. Але не склалось. І байдуже вже зараз. Після Різдва ти вже будеш за 397 км або 5 год 38 хв, від Луцька. Будеш навчатись в БРІТІШ СКУЛ. Йоу! І тобі буде добре, і тобі буде страшно. Тривалий час в тебе не буде нікого окрім батьків. А в мене не буде тебе. Я ще до кінця не можу зрозуміти, що ти поїдеш. В голові не вкладається з ким я буду дуріти в школі, сидіти за одною партою, в кого буду списувати всі урокі, хто мені буде допомагати і хто буде мене смішити. З ким я буду почувати себе такою малою, дурною і щирою дитиною? В мене не буде виникати більше таких божевільних ідей та думок, бо поряд вже не буде тебе. Ми вже не зможемо сидіти в мене на кухні і смітись або плакати. Вже не буде цього всього. Ніяких фотосесій. Ніяких посиденьок в тебе дома по суботам. НЕ БУДЕ БІЛЬШЕ АБСОЛЮТНО НІЧОГО! Максимум - це розмови по скайпу на вихідних. Ах, як я забула! Ще є така штука - канікули! Але в тебе вони тільки в липні, серпні і вересні. Зрозуміло, що всі канікули ми не зможемо провести разом. Бо в тебе окрім мене є ще родичі, інші друзі, яким ти маєш приділити увагу. Ну і звісно ти поїдеш кудись відпочивати за кордон. І в мене є інші друзі, яким треба приділяти увагу. Але ми обов`язково поїдемо на Світязь!!! Ти як собі хочеш, але ми просто мусимо! В нас з тобою скільки спогадів хороших і не віриться, що тебе не буде. Згадай 2 гривні на зупинці, як ти відбирала їх в мене з під ноги, як ми кормили голубів, як в нас була ТУСА коли наш клас поїхав на пейнтбол. Згадай, як ми були на Світязі і всі ці приколи: Люмус, змію, Артон, Салєлій, Прохар, черпак, нічні перегляди фільмів. Все було неймовірно. Згадай, як ми гуляли 1 січня. Перечислювати можна дуже довго. Але через сльози я не можу нічого писати. В мене не вистачає слів все це описати. Я обожнюю тебе, я люблю тебе! Ти моя найкраща, ти моя найдурніша. Без тебе в мому житті буде довгий час пустота. Аби все не забути. І знай тебе ніхто мені не замінить. В тебе почнеться нове життя. Я хочу аби ти мала успішне майбутнє. Я вірю в тебе! Кохана, улюблена! Пам`ятай мене, ти тільки пам`ятай мене! Точніше не забуть!