і кожного разу, коли збираєшся
почати нове життя, закінчити депресію (мов роман,
дописавши останні фрази),
кинути хибні звички, листи-образи,
видалити есемес за останні роки і накачати джазу
щось у всесвіті рветься – а ти зриваєшся.

і так щоразу.
і знову болять думки од сумного бруду:
мозок – і той накшталт
іграшки для
екс-пере-мен-тів
вуду.
всесвіте, зжалься, змилуйся, відпусти.
чи
забудь моє існування. я допишу роман.
і все ж так, закрию ссуду.