вірю в кохання (ах!), я переконана, що що воно може бути джерелом найбільшого в світі щастя - але тільки для тих, хто зміг в першу чергу сам себе повністю прийняти, опанувати, зрозуміти etc. Єдина проблема в тому, що таких - одиниці на весь великий світ. Жити в прагненні цього і змінюватися на краще, хай важко і з кайфом - це одне. Прирікати ж себе на передбачувані страждання і складнощі, коли точно знаєш, що поки що не дасиш собі ради з великим коханням і не конвертуєш його в життєве реальне щастя - зовсім інше…