—Скажи мені, чому люди не вміють літати? - запитує він, сидячи на підвіконні, намагаючись перекричати ніч і машини, але водночас звертаючись лише до неї, до тієй, що завжди була поряд, - Якби у мене були крила, я б полетів. Полетів би від усіх проблем. Скажи, чому в людей немає крил?! - Він повернувся, і глянув на неї стомленим від життя поглядом.

—Тому що у людей немає серця, тому що люди роблять боляче тим, хто їх любить. Тому що в людях дуже багато поганого, щоб літати. Люди тільки брешуть і руйнують, те хороше, що є в них…За що їм така радість, як політ? - Вона буквально кинула ці слова йому в обличчя і пішла, залишивши його самого, з цими думками.

Вона пішла назавжди. Вона полетіла. Відпустила все і полетіла, а він досі сидить на підвіконні і кричить в тишу.