Що таке самотність?Я ставила собі це питання мільйони разів.Деколи мені навіть здавалось, що я відчуваю її.Здавалось, що самотність якимось дивним чином раптово увірвалась в моє життя та надовго там залишилась.Відповідь я так і не знайшла.Мій мозок просто не зміг її знайти.А свідомість не захотіла.Проте я зрозуміла одне-на світі дуже багато самотніх людей.І всі ці люди схожі.Хоч у них і різні долі, різне життя, вік, та й взагалі на перший погляд нічого спільного, їх об'єднує одне-Вона.Якесь незрозуміле відчуття, яке пожирає з середини.Самотність, наче хвороба.Їй всеодно хто ти та скільки тобі років.Вона може прийти у твоє життя раптово.Так само раптово може і зникнути.Але найгірше, що вона може жалишитись назавжди….У твоєму серці, у твоїх думках, у ТОБІ.У тебе може бути купа друзів та знайомих, але десь там, у глибині душі ти самотній.

З десятків прочитаних мною цитат про неї я запам'ятала лише одну.Я не пам'ятаю автора, але цитата звучить приблизно так-"Самотність-це коли ти оточений чудовими людьми, але у них всіх є хтось важливіший за тебе".

Раніше я заздрила людям, у яких купа друзів, які популярні у школі, інституті.Але зараз я розумію, що це було по-дитячому.Я вирішила просто жити та насолоджуватися життям. Бо тепер я знаю, що самотність-це щось глибше ніж недостатня кількість друзів чи знайомих, або те що тобі немає з ким піти у кіно.Це стан душі людини.А я не така, я не самотня.