Хочеться плакати..але причини для цього немає. Можливо стан такий, ця дурнувата зимова депресія..сама не знаю що це. Через 2 тижні в Україну..додому, до моїх близьких та рідних..якби ж вони тільки знали, як я тут за ними скучаю..! Але не зважаючи на всі перепони, проблеми, я знаю задля чого все це роблю. І це головне! "Коли мрія на відстані погляду, забудь про емоції. Стань холодним, як камінь!" Люко Дашвар. І хоч моя мрія ще не на відстані погляду, але ці слова є моїм девізом! Я здійсню цю мрію, чого б мені це не коштувало!!! Треба менше впадати в паніки і депресняки..і все буде так, як я того хочу! Треба наполеглево йти і добиватися свого! І хоч я не з тих хто буде "йти по трупах" заради свого, але інколи треба забути все і наполеглево йти до свого, бо якщо все так всім спускати, то ніколи нічого не доб"єшся!
Завтра довгоочікувана п"ятниця..але спочатку треба пережити право і тоді можна розслаблятися! Все буде добре, я це точно знаю. Головне, не опускати руки!